Ухвала

від 04.07.2024 по справі 199/1521/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1801/24 Справа № 199/1521/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ( в режимі відеоконференції) ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041630000110, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку, офіційно не працевлаштований, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуванийвирок змінитив частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_7 покарання з застосуванням вимог ст. 69 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог, не оскаржуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, у той же час зазначає про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вважає, що судом при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_7 щиросердечно розкається у скоєному, завдану шкоду відшкодував, потерпілий матеріальних та моральних претензій не має, обтяжуючі покарання обставини відсутні.

Вважає, що судом при призначенні покарання не було враховано достатньою мірою, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню доньку, має захворювання та добровільно звернувся до лікувального закладу та розпочав лікування від залежності. Враховуючи викладене, вважає доцільним призначення ОСОБА_7 покарання з застосуванням положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначене йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2022 року та остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Вирішені питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід, процесуальні витрати, долю речових доказів.

Згідно із обставинами, встановленими судом першої інстанції та детально викладеними у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оскаржуються, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». 22.01.2024, приблизно о 12 годині 18 хвилин, прибув до аптеки «Міжлікарняна аптека № 6349», що належить ОКП «Фармація» (код ЄДРПОУ 01976358), яка розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 63.

Перебуваючи в приміщені аптеки «Міжлікарняна аптека No349», що належить ОКП «Фармація». яка розташована за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 побачив скляну вітрину в якій знаходився тонометр торгової марки Paramed артикулу WR-X, який він визначив для себе предметом злочинного посягання, в цей час у нього раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, а саме тонометра торгової марки Paramed артикулу WR-X, який знаходиться у вищевказаній аптеці.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 , того ж дня, тобто 22.01.2024, приблизно о 12 годині 20 хвилині, перебуваючи в приміщенні аптеки «Міжлікарняна аптека No349», що належить ОКП «Фармація», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, підійшов до скляної шафи, шляхом натискання на дверцята, розбив скло, та взяв тонометр торгової марки Paramed артикулу WR-X, тим самим таємно викрав вищевказаний товар.

Доводячи до кінця свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна,(крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив ОКП «Фармація» матеріальний збиток на суму 871.00 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані у оскаржуваному вироку за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити та призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, від відбуття якого звільнити з випробуванням на підставі ст. 75 КК України; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.

Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , за ч.4 ст.185 КК України та доведеність його вини ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв`язку із чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, обвинуваченому було призначене покарання за вчинений злочин на рівні нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2022 року, призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, які зводяться до обгрунтування наявності підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче від нижчиої межі, передбаченої санкцією інкримінованої частини статі закону України про кримінальну відповідальність, та звільнення від його відбування з випробуванням, колегія суддів не знаходить їх обгрунтованими з огляду на наступне.

Так, згідно із вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

У даному кримінальному провадженні колегія суддів не вбачає декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а відомості про особу ОСОБА_7 , на переконання апеляційного суду, виключають призначення останньому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, незважаючи на неодноразове реальне відбуття ним покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_7 належних висновків для себе не робив, навіть за таких обставин його виправлення досягнуте не було та він вчиняв нові злочини, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки та антисоціальну спрямованість його особи.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції та зазначено у вироку, відомості про особу ОСОБА_7 також свідчать про неможливість виправлення його без реального відбування покарання. Колегія суддів із цим висновком погоджується з огляду на те, що у даному кримінальному провадженні останнього засуджено за те, що він у період іспитового строку, встановленого у зв`язку із вчиненням аналогічного злочину, будучи особою, раніше неодноразово судимою за умисні корисливі злочини, через короткий проміжок часу вчинив нове однотипне кримінальне правопорушення.

Колегія суддів також зважає на те, що згідно із п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про неможливість досягнення щодо ОСОБА_7 мети кримінального судочинства без реального відбування ним призначеного покарання та про відсутність підстав для призначення останньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що наведені ним обставини та відомості про особу ОСОБА_7 і його поведінку після вчинення злочину у сукупності не спростовують вищенаведених висновків суду. Крім того, ці доводи не містять нових відомостей та полягають у переоцінці обставин, які були відомі суду першої інстанції, проаналізовані у вироку та дістали належну оцінку.

На думку колегії суддів, вказані відомості були враховані достатньою мірою при призначенні ОСОБА_7 мінімального за розміром покарання, передбаченого санкцією інкримінованого йому злочину, та остаточного покарання за сукупністю вироків, яке неістотно перевищує як покарання за новий злочин, так і покарання за попереднім вироком суду.

У зв`язку із вищенаведеним апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4